Пам’ятник Івану Франку поруч із українською греко-католицькою церквою св. Варвари. Відкритий у 1999 році.

Іван Франко (1856, Східна Галичина – 1916, Львів) походив із сім’ї коваля. Франко був універсалом: поетом українського імпресіонізму, журналістом, перекладачем, літературознавцем, етнологом та політиком.

Оскільки Галичина належала до Австрії (з 1772 по 1918 рік), Франко протягом усього життя був громадянином Австрії. Він був однією з найважливіших постатей в українському інтелектуальному житті наприкінці XIX століття, писав свої твори трьома мовами: українською, польською та німецькою. Він успішно закінчив навчання в 1892/93 рр. В Інституті славістики Віденського університету з доктором філософії.

Вступ до Віденського університету був основною метою переїзду Івана Франка до Відня у 1892 р. У Львівському університеті йому не дали можливості завершити дисертацію про творчість Івана Вишенського, відмовивши у складанні докторського іспиту. За порадою професора Ветрослава Ягича Іван Франко отримує стипендію у Віденському університеті і продовжує навчання. У 1893 він успішно захистив докторську дисертацію «Варлаам і Йоасаф — старохристиянський духовний роман і його літературна історія». Дослідивши доступну європейську (особливо німецькомовну) літературу і навіть східну, Франко висуває тезу, що популярний старохристиянський роман про Варлаама і Йоасафа первісно був мотивом давньоіндійської літератури, тобто має східне походження.

Захистивши дисертацію Франко, сповнений щастя, що після стількох відмов, таки став доктором, запрошує друзів відсвяткувати цю подію у віденський парк “Пратер”. Друзі заохотили його надіслати телеграму про радісну звістку до редакції газети Kurjer Lwowski, де він працював до від”їзду. Журналістка газети “День” наводить вирізку, де рубрика “Хроніка” від 2 липня 1893 року повідомляла львів’янам:

Докторат філософії здобув 1 липня цього року у Віденському університеті Іван Франко, наш шановний товариш і співробітник, справжній українець і знаменитий дослідник слов’янських справ…

Франко систематично дописувував у віденські газети “Die Zeit”, “Arbeiter-Zeitung”, “Wiener Blatt”, “Die Wage”, товаришувував з Віктором Адлером, засновником австрійської соціал-демократичної робітничої партії, який називав його найвизначнішим поетом сьогодення. Пізніше Франко тричі кандидував до австрійської Державної ради, проте, на жаль програвав вибори.

Іван Франко був прихильником соціалістичного руху в Галичині. Його кілька разів заарештовували за горезвісні „соціалістичні закони”. Франко також закликав звільнити Галичину від влади Габсбургів. Його викладацька діяльність у Львові не вдається через заперечення влади. Іван Франко помер 28 травня 1916 р. у Львові і був похований там на Личаківському кладовищі.

Література

• Софія Липовецька. Маленькі знаки присутності великих українців у Відні, Storinka.at, 05.11.2019.
• За матеріалами Австрійсько-Українського Товариства у Відні.
• За матеріалами газети “День” “Шляхами Франка у Відні”, 28.07.2013.