Турин Степан (Turyn Stefan 14.08.1878, Староміщина, Тернопіль – 29.06.1959, Відень) – інженер, випускник Технічного Університету у Граці, працював на залізниці у Підволочиськах, Чрославі, Сколім та Стрию. На початку листопада 1918 р. зайняв посаду провідника інженерної секції Державної Залізниці ЗУНР у Стрию; спільно з начальником станції В. Устияновичем налагодив і обслуговував життєво-важливе залізничне сполучення Стрий-Лавочне, яким до держави надходило вугілля, зброя, ліки та кадрові війська зі Збірної Станиці УНА у Відні. З відступом українського війська за Збруч, розташувався  у столиці Кам’янці. Далі був покликаний до Секретаріату Шляхів ЗУНР.  Разом з урядом Є. Петрушевича перемістився до Відня. Звідти, як делегат уряду, референт із Залізничних питань, проводив Поштово-телеграфні курси для українських полонених у таборі в Німецькім Яблоннім, у Чехословаччині. Повернувшись до Галичини, приймав участь у діяльності українських інженерних товариств.  З другим приходом Радянської влади, перебрався до Австрії, де і помер.

Похований на Євангелистському цвинтарі Мацляйнсдорф у Відні на полі групи 8/9А номер 19. Попри довготривалу заборгованість, могила дивом вціліла. У рамках проєкту “Врятуй Могилу Героя” Пласт у Австрії погодився перебрати на себе зобов’язання платника оренди могили на 10 років, отримавши рахунок від адміністрації цвинтаря – 1009 Євро з часовим лімітом щодо сплати. Зараз триває збір коштів для порятунку могили головного інженера Української залізниці часів ЗУНР.  

Література

• Степан Турин (посмертна згадка) // Свобода – 04. Серпня 1959, Ч. 148, с. 3. Інженери-українці в діаспорі. Онтаріо, 1991, с. 27. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Том 2., І.-Франківськ, – 2001, с. 455.
• Микитюк Д. Українська Галицька Армія, Том ІІ. Вінніпег 1960, с. 29.
• Фото. 4-1 з’їзд українських інженерів. Львів, 02.02.1929. // Інженери-українці в діаспорі. Онтаріо, 1991, с. 27