Антон Кравс (1871, Берегомет, нині Чернівецька область – 1945, Відень) — український генерал. Генерал-чотар* Української Галицької армії (УГА), найдисциплінованішої та найбоєздатнішої частини збройних сил Української Народної Республіки. Антон Кравс найбільш відомий за заслуги командуванням 3-го корпусу під час Польсько-української війни у 1919 році. 

Воєначальник є також автором мемуарів “За українську справу”. Проголошена у 1918 році Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) потребувала оборони. Саме з цією метою було сформовано Українську Галицьку армію. В міру воєнно-політичних обставин історія та діяльність цієї армії тісно пов”язана з Поділлям й охоплює липень 1919 – травень 1920 рр. В своїх спогадах Антон Кравс описує час свого командування 3-ім корпусом УГА.

Anton Kravs

Народився Антон (в деяких джерела Антін) Кравс 23 листопада у селі Берегомет, Герцогство Буковина (нині Вижницький район, Чернівецька область) в сім‘ї німецького колоніста та українки.

У 1891 році юнак закінчив Віденську кадетську школу та пізніше Віденську вищу офіцерську школу. Кравс служив обер-лейтенантом у місті Заліщики в Галичині, нині Тернопільська область.

Під час Першої світової війни Антон Кравс служив підполковником австрійської армії. Будучи командиром батальйону 58-го Станиславівського та 55-го Бережанського полку воював на російському та італійському фронтах.  

• Від грудня 1918 року Кравс бере активну участь у боях на польському фронті, як активний командир бойової групи “Хирів” 8-ї Самбірської бригади 3-го корпусу УГА.
• Навесні 1919 військові кола Галицької армії висували кандидатуру Кравса, як успішного генерала на пост Диктатури Західноукраїнської Народної Республіки, оскільки Євген Петрушевич (який все ж таки став Уповноваженим Диктатором ЗУНР) не мав військової освіти. 
• На початку серпня 1919 року Антона Кравса призначили командиром військової групи об’єднаних армій УНР та ЗУНР, які в ході наступальної операції 31 серпня 1919 року визволили столицю України, Київ від більшовиків. Детальний опис цієї операції з уривками з мемуарів Антона Кравса “За українську справу” можна прочитати в матеріалі Історичної правди “31 серпня 1919 року. Як галичани з денікінцями Київ звільняли”. Із опису та різних спогадів бачимо, що Кравс був вправним майстром переговорів. Однак через непорозуміння в наказах з Головним отаманом військ Української Народної Республіки Симоном Петлюрою, 1 вересня 1919 року Антон Кравс разом із Галицькою армією змушений був покинути Київ.

З 1924 року Антон Кравс перебував у Відні. Він проживав у сьомому районі Відня за адресою Lerchenfelderstraße 13, 1070 Wien. Тут він опікувався та брав активну участь у діяльності ветеранських товариств Української Галицької армії. Також написав спогади “За українську справу”. У мемуарах він простежує бойовий шлях “ввіреного йому в підпорядкування 3-го корпусу УГА”. Ці спогади особливо важливі для сучасних дослідників, зазначає у 2019 науковець Сергій Олійник, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Саме завдяки цим спогадам науковці мають можливість краще прослідкувати формування УГА та отримати цілісну картину діяльності цього збройного формування. Більше опису та інформації можна знайти у працях та спогадах представників вищого та середнього командного складу УГА й армії УНР (Української Народної Республіки), зокрема: Мирон Тарнавський, Осип Станімір, Володимир Купченко, Лука Мишуга, Олександр Левицький, Степан Шухевич, Михайло Омелянович-Павленко, Юрій Тютюнник.        

1941 року стає членом Української Генеральної Ради Комбатантів. 

Помер Антон Кравс 13 листопада 1945 року у Відні у одній із найбільших лікарень Європи АКН (Wiener Allgemeine Krankenhaus). Однією із причин смерті став моральний тиск та нехтування його хворого стану з боку СМЕРШу (підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР). У квартирі Кравса проводилися обшуки, а самого генерала мали намір вислати до ГУЛАГУ у Сибір (як і багатьох інших українців) за антирадянську діяльність у 1919-1920-х рр. 

Про це та інші моменти із життя Антона Кравса дізнаємося у спогадах Дам’яна Пеленського (якого ще називали батьком Пласту в Німеччині) для Культурно-мистецького Календар Альманах на 1947 рік.

Генерал Антон Кравс похований на кладовищі Кальксбург, що знаходиться у 23-му районі Відня Лізінг (Liesing) в групі 9 — могила номер 19 (Kalksburg Friedhof in der Gruppe 9 — Grab Nr.19). Біля могили Антона Кравса знаходиться могила Оттилії Окуневської, вдови військового лікаря Ярослава Окуневського.       

Пов'язані персони

Kalksburg cemetery – Anton Kravs (Gruppe 9, Grab 19) (c) Lidiia Akryshora

.

Kalksburg cemetery – Okunevska/Kravs (c) Lidiia Akryshora

* військове звання генеральського складу Української Галицької армії 1919-1920 роках. Найнижче генеральське звання, еквівалентне званню генерал-хорунжий (Українська республіка) чи генеральний хорунжий (Українська Держава), відповідає генерал-майор в сучасних Збройних силах України. 

Пов'язані могили

Цікаві факти

Документалка: 

• Тарнавський М. Спогади. Вечірня година. 1992. No 4. 126 с.
• Кравс А. За українську справу: Спомини про III корпус УГА після переходу за Збруч. Львів: Червона Калина, 1937. 99 с.
• Станімір О. Моя участь у Визвольних змаганнях 1917–1920. Торонто, 1966. 192 с.; Станімір О. 3-тя бригада ЧУГА. Українська Галицька Армія: у 40-річчя її участі у визвольних змаганнях (матеріали до історії). Вінніпег: Вид. хор. УСС Д. Микитюк, 1960. Т. 2. С. 235–245; Станімір О. Українська Галицька Армія в боях з армією ген. А. Денікіна. Українська Галицька Армія: у 40-річчя її участі у визвольних змаганнях (матеріали до історії). Вінніпег: Вид. хор. УСС Д. Микитюк, 1958. Т. 1. С. 469–483.
• Купченко В. Армійська група ген. Кравса в наступі на Київ в серпні 1919 року. Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1923 рік. Львів: Червона Калина, 1922. С. 108–117.
• Мишуга Л. Похід українського війська на Київ (серпень 1919). Відень: Український прапор, 1920. 27 с.
• Левицький О. Галицька армія на Великій Україні (спомини з часу від липня до грудня 1919). Відень, 1929. 193 с.; Левицький О. Договір Української Галицької Армії з армією ген. Денікіна. Українська Галицька Армія… Т. 1. С. 484–514; Пропаганда й преса. Українська Галицька Армія... Т. 1. С. 325–333.
• Шухевич С. Спомини з УГА (1918–1920): у 5-ти т. Львів, 1929. Т. 3. 162 с.; Т. 4. 147 с.; Т. 5. 164 с.
• Омелянович-Павленко М. На Україні 1919. Спогади українського командарма. Київ: Планета людей, 2002. С. 184–229; Омелянович-Павленко М. Зимовий похід. Спогади українського командарма. Київ: Планета людей, 2002. С. 231–437.
• Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. Київ: Україна, 1991. 103 с.; Тютюнник Ю. Зимовий похід 1919–1920 рр. 3-тє вид. Львів, 1935. 99 с.

Література:

• У співпраці з Чернівецький обласний краєзнавчий музей від 23.11.2021.
• Сергій Олійник. Подільська сторінка історії Української Галицької армії у спогадах сучасників // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / гол. ред. Ігор Соляр; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 2019. Вип. 32. 372 с.
• Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії, Antin Kravs. 
• 31 серпня 1919 року. Як галичани з денікінцями Київ звільняли, Історична правда, 31.08.2012.