Яковлів Андрій Іванович (1872, Чигирин – 1955 Саут-Баунд-Бурк, штат Нью-Йорка) – український громадський та політичний діяч, економіст, письменник, історик права.
Дитинство та юність громадського діяча
Народився Яковлів Андрій Іванович 11 грудня 1872 року в містечку Чигирин. Батько Андрія Яковліва був губернським секретарем. Хлопець навчався в повітовій чигиринській школі, відтак у 1886 році вступив до Київської духовної семінарії. Після майже 8-ми років навчання майбутній історик отримав диплом 1-го ступеня. Повернувшись із Києва додому, Андрій Яковлів 4 роки працював учителем у Черкасах. Протягом 1894-1898рр., працюючи вчителем, економіст прагнув здобути вищу освіту. У 1898 році він як слухач вступив на факультет права в Дерптський університет. Його наставником з історії західноруського та європейського права став відомий професор Михайло Дьяконов – автор численних праць з історії церкви, держави Київської Русі. У 1902 році успішно захистив дипломну роботу. 1904 рік став особливим для молодого дослідника: він успішно склав іспити до Київського університету.
Пов'язані персони
Перші кроки в політичному та громадському становленні діяча
Протягом 12 років молодий науковець працював на службі в Київській казенній палаті (з 1905-1917 рр.). З 1913-го року був затверджений адвокатом округи Київської судової палати. Ще одним привілеєм була можливість викладати курс правознавства в усіх приватних школах Росії. Насичені роки становлення громадського діяча проходили саме в цих закладах, зокрема в Київській комерційній школі.
Перелом у житті Андрія Яковліва – переїзд до Відня
Квітень 1917-го року став переломним для письменника. Його обирають членом Центральної Ради. У квітні 1918-го року був призначений послом до столиці Австро-Угорщини – Відня. Основними завданнями, якими займався посол, було намагання переконати австрійську владу піти на поступки у вирішенні проблем, пов’язаних з життям українців, зокрема, звільнення українських полонених, які знаходилися в таборах для військовополонених Австрії та Росії. Масове визволення українських офіцерів також не відбулося би без участі Андрія Яковліва. Одним із основоположних здобутків дипломата стала торговельна угода між Україною та Румунією. Головним досягненням стало визнання Румунією України. Читайте більше в матеріалі “Створення Дипломатичної Місії Української Народної Республіки у Відні” в рубриці «Події» в онлайн-архіві Інтерактивний український Відень.
Пов'язані події
Період еміграції – Бельгія, Прага, Польща, Нідерланди, Нью-Йорк
1923 рік ознаменувався для дипломата роботою в Празі, де він був доцентом кафедри цивільного процесу факультету права.
1935 рік – заступник голови Української наукової асоціації в Празі.
1939 рік – голова Українського наукового інституту в Варшаві.
1952 рік – голова Юридичної секції Української академії мистецтв і наук у США.
Зупинилося життя знаного на весь світ дипломата в Нью-Йорку 14 травня 1955 року.
Пов'язані будинки
Література:
- В. І. Головченко. Яковлів Андрій Іванович // Українська дипломатична енциклопедія: у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с.
- В. Ричка. Яковлів Андрій Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець(голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.797-798.
- Петрик А. Андрій Яковлів (1872—1955): нариси життя та діяльності / Український історичний збірник / Гол. ред. Т. Чухліб. НАН України. Інститут історії України, Рада молодих вчених. — Вип. 14. — К.: Інститут історії України, 2011. — 322 с.
- Усенко І. Б., Вислобоков К. А. Яковлів Андрій Іванович // Мала енциклопедія етнодержавознавства, 1996. — C. 908—909.