Ярослав Іполитович Окуневський  (1860, м. Радівці, Герцогство Буковина (сучасна Румунія) – 1929, м.Городенка, Станіславське воєводство, Польська республіка) — адмірал австро-угорського флоту, військовий лікар і невтомний мандрівник, український патріот і військовий діяч, письменник, дійсний член НТШ.

Ярослав Окуневський народився в м. Радівці Герцогства Буковина. Батько його був лікарем та священником. Родина Окуневських була знайома з Іваном Франком, Лесею Українкою, Олександром Олесем та землячкою Ольгою Кобилянською.

Завершивши навчання у парафіяльній та семирічній школах, Ярослав Окуневський продовжив вчитись у Коломийській гімназії.  Був зарахований на медичний факультет Віденського університету у віці 17 років, де мав бажання приєднатися до українського гуртка.

Ярослав Окуневський — поліглот, автор статуту медичної служби військово-морського флоту та український патріот

Потрапивши у фінансову скруту, Окуневський отримав пропозицію від австрійського військового міністерства щодо нарахування йому стипендії, натомість він мав погодитись служити лікарем у військово-морському флоті після успішного завершення навчання. Тож  Окуневський погодився і почав працювати корабельним лікарем із 1884 року на головній базі флоту в, нині Хорватському, місті Пула, на узбережжі Адріатичного моря. Протягом тривалої служби на флоті, понад 3 декади, українець побував в багатьох кутках світу та на різних материках. Він служив на таких кораблях, як  “Мінерва”,  “Кайзер Франц Йосип І”, “Радецький”, “Аврора”. Окуневський був обізнаний не тільки в медицині чи військовій справі, але й в історії, географії, навігації, що й потрібно для його ремесла. Вільно розмовляв декількома мовами, такими як французька, німецька, італійська, англійська. Саме Окуневський був автором статуту медичної служби австро-угорського військово-морського флоту, що був  пізніше використаний як основа багатьма іншими флотами.

Він також був нагороджений орденами таких держав як Австро-Угорщина, Німеччина, Іспанія, Китай. 1 листопада 1914 року, на зорі Першої світової війни,  Ярослав Окуневський отримав звання генерал-майора морської медичної служби. На службі обіймав посади начальника та головного лікаря Головної медичної служби військово-морських сил Австро-Угорської імперії, адмірала головного штабу флоту.

Своєю великою прихильністю докладав зусилля до створення Легіону Українських січових стрільців, виділяючи вагомі суми з власної кишені на його забезпечення. Окуневський долучився та був членом Союзу визволення України – політичної організації, основною метою якої було вибороти незалежну і соборну Українську державу.

Пов'язані організації

Ярослав Окуневський — прихильник ЗУНР, патріот Української держави та засновник медичних місій

У 1918 р. після поразки і розпаду Австро-Угорської імперії було створену ЗУНР, яку Ярослав палко підтримував. Наступною його діяльністю було очолювання Державної медичної місії ЗУНР у Відні. Завдяки своїм зв’язкам, напрацьованим за десятки років служби в австрійській столиці, він організував та відправив чотири санітарні ешелони для Української Галицької армії та армії УНР, тим самим допомігши їм життєво важливими медикаментами та ресурсами. До того ж він долучився до укомплектування морської піхоти УНР, а саме її 1-го Гуцульського полку, який складався з більшості колишніх австро-угорських моряків українського походження.

Далі життя повело Ярослава Окуневського в м. Городенка на західній Україні в 1919 р. Тяжко сприйнявши захоплення України поляками та невдачу рідної країни в революції, він залишився там, втративши контакт з рідними, які лишились в Австрії. Коли Польща відмовилась виплачувати йому пенсію, він доживав старість в бідності та працював лікарем у місцевій лікарні, яку збудували разом вони з братом. Помер видатний українець на рідній землі в місті Городенка 24 жовтня 1929 року від хвороби серця.

Цікаві факти

Література:

• За матеріалами Фотографії Старого Лева, 2019.
• Мар’яна Шевелєва. Український інтерес, Ярослав Окуневський, uain.press, 2020.